Сухомлинський василь олександрович: Сухомлинський Василь Олександрович
Василь Сухомлинський біографія (повний опис) читати ✓
Головна → Василь Сухомлинський біографія повністю
Народився | 28 вересня 1918 с. Василівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська Держава |
Помер | 2 вересня 1970 (51 рік) с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | УНР, СРСР |
Діяльність | педагог, письменник, журналіст |
Науковий ступінь | кандидат педагогічних наук (1955) |
Вчене звання | член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957), член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968) |
Василь Олександрович Сухомлинський (укр. Василь Олександрович Сухомлинський, 28 вересня 1918, с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії, Українська Держава – 2 вересня 1970, сел. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, Українська РСР) – радянський педагог-новатор, дитячий письменник.
Член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968), кандидат педагогічних наук (1955), заслужений учитель школи Української РСР (1958), Герой Соціалістичної Праці (1968).
Василь Сухомлинський біографія для дітей – народився майбутній педагог-новатор в 1918 році в селі Василівка (нині Кіровоградська область) в бідній селянській родині. Тут пройшли його дитинство і юність. Батько Василя Олександровича – Олександр Омелянович Сухомлинський (1893-1930) – до Жовтневої революції працював за наймом, як тесляр і столяр в поміщицьких господарствах ( «економіях»), і відрядно – в селянських господарствах.
За радянських часів Олександр Омелянович став одним з передових людей села – був громадським діячем активістом, брав участь в керівництві споживчою кооперацією і колгоспом, виступав у газетах як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням (по деревообробному справі) в семирічній школі. Мати В. О. Сухомлинського, Оксана Овдіївна (1893-1931), була домогосподаркою, виконувала дрібну портняжную роботу, працювала в колгоспі. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей – Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали сільськими вчителями.
Василь Сухомлинський біографія повністю
Влітку 1933 року Василь поїхав вчитися до Кременчука. Після закінчення робітфаку він вступив до педагогічного інституту; в 17 років став учителем в заочній школі недалеко від рідного села. Перевівся в Полтавський педагогічний інститут і успішно закінчив його в 1938 році, потім повернувся в рідні місця, де став викладати українську мову і літературу в Онуфріївської середній школі.
У 1941 році Сухомлинський добровольцем пішов на фронт.
У січні 1942 року він, молодший політрук, був важко поранений, захищаючи Москву, і лише дивом залишився живий. Осколок снаряда залишився в його грудях назавжди. Після лікування в госпіталі на Уралі просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть обмежено придатним. Після визволення України від фашистів повернувся в рідні краї і дізнався, що його дружину і маленького сина закатували в гестапо.
У 1948 році він став директором Павлиській середньої школи, якій беззмінно керував до кінця свого життя. Дочка В. О. Сухомлинського – доктор педагогічних наук, професор Ольга Василівна Сухомлинська. Пішла по стопах батька, зараз працює в Національній академії педагогічних наук України [джерело не вказано 344 дня].
Василь Олександрович Сухомлинський – автор сорока монографій і брошур, більше 600 статей, 1200 оповідань і казок. Наукові монографії та статті Василь Олександрович писав російською мовою. Художню прозу – українською. Загальний тираж його книг склав близько чотирьох мільйонів екземплярів на різних мовах.
Педагогічна діяльність Василя Сухомлинського
Сухомлинський створив оригінальну педагогічну систему, що грунтується на принципах гуманізму, на визнання особистості дитини найвищою цінністю, на яку повинні бути орієнтовані процеси виховання і освіти, творча діяльність згуртованого колективу педагогів-однодумців і учнів. Сама сутність етики комуністичного виховання Сухомлинського полягала в тому, що вихователь вірить в реальність, здійсненність і досяжність комуністичного ідеалу, вимірює свою працю критерієм і міркою ідеального.
Сухомлинський будував процес навчання як радісну працю [4]; велика увага він приділяв формуванню світогляду учнів; важлива роль у навчанні відводилася слову вчителя, художнього стилю викладу, твору разом з дітьми казок, художніх творів, читання книг.
Сухомлинський розробив комплексну естетичну програму «виховання красою». У радянській педагогіці свого часу став розробляти гуманістичні традиції вітчизняної і світової педагогічної думки.
У цілісному вигляді погляди Сухомлинського представлені в «Етюдах про комуністичне виховання» (1967) та інших творах. Його ідеї втілені в практиці багатьох шкіл. Були створені Міжнародна асоціація В. О. Сухомлинського і Міжнародне об’єднання дослідників Сухомлинського, педагогічний музей Сухомлинського в Павлиській школі (1975).
Сухомлинський – автор близько 30 книг і понад 500 статей, присвячених вихованню та навчанню молоді. Книга його життя – «Серце віддаю дітям» (Державна премія УРСР 1974 року народження, посмертно). Його життя – виховання дітей, особистості. Він виховував у дітях особисте ставлення до навколишньої дійсності, розуміння своєї справи і відповідальності перед рідними, товаришами і суспільством і, що головне, перед власною совістю.
У своїй книзі «100 порад вчителю» Сухомлинський писав про те, що дитина є істотою, яка мислить, пізнає світ не тільки навколо себе, але ще і пізнає самого себе. При чому це знання приходить не тільки розумом, а й серцем. По-справжньому любить свій предмет лише той педагог, який на уроці викладає соту частку того, що знає.
Чим багатше знання педагога, тим яскравіше розкривається його особисте ставлення до знань, науки, книги, розумової праці, інтелектуального життя. Це інтелектуальне багатство і є закоханістю вчителя в свій предмет, в науку, школу, педагогіку. Учитель – це не тільки фахівець, який вміє передавати знання наступному поколінню, але також він грає велику роль в тому, щоб зробити з дитини людину, а саме людини майбутнього, від якого залежить майбутнє цілої країни.
Учитель повинен не тільки вміти аналізувати причини впливу на дитину, але і повинен дотримуватися того, щоб вивчення предмета стало цільним. Праця повинна стати головним у житті учня. Народна педагогіка знає, що дитині посильно і що непосильно.
Тому що в ній органічно поєднується життєва мудрість з материнською і батьківською любов’ю. Щоб дитині хотілося добре вчитися, і цим він прагнув приносити радість матері і батька, потрібно берегти, плекати, розвивати у нього почуття гордості трудівника. Це означає, що дитина повинна бачити, переживати свої успіхи в навчанні. Людські стосунки розкриваються найяскравіше у праці – коли один щось створює для іншого.
Завдання педагога – не тільки вміти правильно визначати причини і наслідки у вихованні, а й впливати на життя дитини, при цьому розділяти свої турботи з батьками. Педагогу потрібно працювати, щоб у матері і батька було єдине уявлення про те, кого вони разом зі школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, перш за все – до самих себе.
Домогтися того, щоб батько і мати як вихователі виступали в єдності – це означає навчити мудрості материнської та батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. Педагог стає світочем знань – і тому вихователем – лише тоді, коли у вихованця з’являється бажання знати незрівнянно більше, ніж він дізнався на уроці, і це бажання стає одним з головних стимулів, що спонукають вихованця до навчання, до оволодіння знаннями.
Вшанування пам’яті Василя Сухомлинського
- На корпусі № 1 Полтавського педагогічного інституту (зараз університет) по вул. Остроградського, 2 – Сухомлинським встановлено меморіальну дошку.
- У самому університеті знаходиться музей В. О. Сухомлинського.
- На честь В. О. Сухомлинського названий Миколаївський національний університет.
- На честь В. О. Сухомлинського названий Олександрійський педагогічний коледж в місті Олександрія. На подвір’ї коледжу встановлено пам’ятник Сухомлинським.
- Іменна аудиторія в Інституті освіти НДУ ВШЕ
- У 2018 році в Генічеському районі Херсонської області України був виготовлений бюст В. А. Сухомлинського для використання в якості перехідної нагороди для найкращого установи освіти району.
- У вересні 2018 року Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету з Сухомлинським, в серії «Видатні особистості України».
Біографії
- Василь Сухомлинський біографія скорочено
- Василь Сухомлинський біографія повністю
- Василь Сухомлинський цікаві факти з життя
- Василь Сухомлинський хронологічна таблиця
Розділи
- Василь Сухомлинський твори
- Василь Сухомлинський казки
- Василь Сухомлинський оповідання
- Василь Сухомлинський вірші
Посилання
- Всі хронологічні таблиці Українських письменників
- Всі біографії Українських письменників
- Сторінка Василя Олександровича Сухомлинського на вікіпедії
Рейтинг
Василь Олександрович Сухомлинський — Біографія
(1918 — 1970)
Всі публікації стосовно письменника: Василь Сухомлинський
Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом з чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Усі вони стали вчителями.
Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті. Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У 1935-1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).
160
З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи. Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він — політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.
З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі. Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі — онуфріївській районці „Ударна праця” та обласній газеті „Кіровоградська правда” — із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація — „Перед новим навчальним роком” — з’явилася 25 серпня 1945 р. в „Ударній праці”. 1948 р. В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСР загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу.
Починаючи з 1949 р., Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзних, а згодом і зарубіжних виданнях. 1955 р. він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему „Директор школи — керівник навчально-виховної роботи”, а через рік з’являється його перша велика монографія „Виховання колективізму у школярів”.
Наприкінці п’ятдесятих років виходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. Сухомлинського, як „Педагогічний колектив середньої школи” та „Виховання радянського патріотизму у школярів”. На найвищий щабель своєї педагогічної творчості Василь Олександрович піднявся в шістдесяті роки. Саме тоді з особливою виразністю і силою виявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника й педагога-публіциста, саме в ті роки написав він найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва.
До найголовніших, найґрунтовніших творів В. Сухомлинського, опублікованих з 1960 р., належать: „Як ми виховали мужнє покоління”, „Духовний світ школяра”, „Праця і моральне виховання”, „Моральний ідеал молодого покоління”, „Сто порад учителеві”, „Листи до сина”, „Батьківська педагогіка”, „Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості” і особливо— „Павлиська середня школа” та „Серце віддаю дітям” (1969). Остання праця витримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974).
Уже після смерті талановитого педагога з’явилися окремими виданнями праці „Народження громадянина”, „Методика виховання колективу”, „Розмова з молодим директором школи”, „Як виховати справжню людину”.
З 1957 р. В. Сухомлинський — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. — заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. „Людина, — любив повторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”. Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.
На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.
Сердце отдаю детям, Книга Василия Александровича Сухомлинского (Мягкая обложка)
3 апреля 2016 г. |
$29.95
Paperback
Earn 150 plum ® points
123456789101112131415161718192021222324252627282930313233343536373839404142434445464748495051525354555657585960616263646566676869707172737475767778798081828384858687888990919293949596979899
Vasily Sukhomlinsky’s My Heart I Give to Children is an educational classic that has sold millions of copies in 30 languages. В нем описывается новаторская работа Сухомлинского с тридцатью одним учеником в сельской Украине в течение экспериментального дошкольного года и последующих четырех лет их начальной школы.
Сухомлинский написал более тридцати книг, основанных на его личном опыте работы учителем и директором Павлышской средней школы в сельской Украине в 1950-х и 1960-х годах. Его школа прославилась в образовательных кругах и принимала тысячи посетителей со всего Советского Союза и из-за его пределов.
Приезжий директор написал: «Павлышскую среднюю школу надо переименовать в университет! Мы говорим это совершенно серьезно: чувство удивления и восхищения переполняет любого, кто хоть немного любит детей и школу». (В.А. Караковский)
Другой написал: «Я провел всего один день в этой замечательной школе… но я узнал столько же, сколько и за четыре года в педагогическом колледже». (М. Манукян)
Сочинения Сухомлинского продолжают пользоваться популярностью и пользуются особым влиянием в Китае.
Мое сердце отдаю детям на много лет опередил свое время. В нем рассматриваются такие вопросы, как наши отношения с природой, как воспитывать детские души перед лицом иногда негативного влияния средств массовой информации, как помочь детям развить сочувствие к другим, как школы могут развивать крепкие отношения с семьями, как работает детский мозг и развития, как воспитать внутреннюю любовь к учебе и как поддержать детей, которые изо всех сил пытаются приобрести навыки письма и счета. Работа адресована директорам и учителям школ, всем, кто интересуется воспитанием детей раннего возраста.
Василий Сухомлинский (имя также транслитерируется как Василий Сухомлинский и Василий Сухомлинский) был самым влиятельным советским педагогом 1950-х и 1960-х годов. Он жил с 1918 по 1979 год и написал более 30 книг и более 500 статей, многие из которых были переведены на несколько языков и проданы миллионными тиражами… Формат: Мягкая обложка
Размеры продукта: 370 страниц, 8,27 X 5,83 X 0,77 дюйма
Размеры в упаковке: 370 страниц, 8,27 X 5,83 X 0,77 дюйма
Опубликовано: 3 апреля 2016 г.
Издатель: EJR Language Service Pty. Ltd. 13:9780980588576
Недавно просмотренные
Мое сердце, которое я отдаю детям: классика образования
Перевод Алана Лесли Кокерилла. Книга Василия Сухомлинского «Сердце отдаю детям» — это классика образования, которая разошлась миллионным тиражом на 30 языках. В нем описывается новаторская работа Сухомлинского с тридцатью одним учеником в сельской Украине в течение экспериментального дошкольного года и последующих четырех лет их начальной школы. Сухомлинский написал более тридцати книг, основанных на его личном опыте работы учителем и директором Павлышской средней школы в сельской Украине в XIX веке.50-х и 1960-х годов. Его школа прославилась в образовательных кругах и принимала тысячи посетителей со всего Советского Союза и из-за его пределов. Об авторе: Василий Сухомлинский (его имя также транслитерируется как Василий Сухомлинский и Василий Сухомлинский) был самым влиятельным советским педагогом 1950-х и 1960-х годов. Он жил с 1918 по 1979 год и написал более 30 книг и более 500 статей, многие из которых были переведены на несколько языков и проданы миллионными тиражами. Сухомлинский пытался переориентировать ход советского образования в сторону большей заботы о нуждах отдельных учащихся. На него повлияли более ранние педагоги, такие как Лев Толстой и Януш Корчак. Произведения Сухомлинского продолжают пользоваться популярностью на его родине (Украина) и в России, где многие его произведения были впервые опубликованы. Его сочинения также чрезвычайно популярны в Китае, где он является одним из самых влиятельных иностранных педагогов. Алан Кокерилл (1952-) — школьный учитель и исследователь, специалист по русскому языку. Его книга о Сухомлинском, основанная на докторском исследовании, является наиболее авторитетным отчетом о работе Сухомлинского, написанным на английском языке.
Title: My Heart I Give to Children : Education Classic
Author Name: Vasily Aleksandrovich Sukhomlinsky
Edition: Translated by Alan Cockerill
ISBN-10: 098058857X
ISBN-13: 9780980588576
Location Published: USA, EJR Language Service: 2016
Binding: Soft cover
Book Condition: New
Size: 21.